PL

Niejednokrotnie już wspominaliśmy, że zgodnie z obowiązującymi na dzień dzisiejszy przepisami, obywatele Ukrainy mają znacznie ułatwiony dostęp do polskiego rynku pracy. W związku z przepisem z art. 22 ustawy z dnia 12 marca 2022 r. o pomocy obywatelom Ukrainy w związku z konfliktem zbrojnym na terytorium tego państwa (tzw. ‘Specustawa Ukraińska’), zatrudnienie obywatela Ukrainy jest obecnie prostsze niż kiedykolwiek – wystarczy że podmiot powierzający wykonywanie pracy powiadomi (w terminie 7 dni od dnia podjęcia pracy przez obywatela Ukrainy) właściwy powiatowy urząd pracy o powierzeniu wykonywania pracy temu obywatelowi Ukrainy. Tyle, prościej chyba być nie może. 

Co więcej, obywatele Ukrainy, których pobyt na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej uznaje się za legalny na podstawie tejże Specustawy lub ustawy z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach (UoC), mogą również prowadzić na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej działalność gospodarczą na takich samych zasadach jak obywatele polscy pod warunkiem posiadania nadanego w Polsce numeru PESEL (podkreślamy, również PESEL bez statusu ‘UKR’). 

Według stanu na dzień dzisiejszy (28.03.2025 r.) większość przepisów Specustawy, w tym przepisy dot. terminu legalnego pobytu obywateli Ukrainy w ramach ochrony tymczasowej, obowiązuje do dnia 30 września 2025 roku. Należy się spodziewać kolejnego przedłużenia tego okresu, bowiem na poziomie UE została podjęta decyzja o przedłużeniu do 4 marca 2026 r. tymczasowej ochrony dla obywateli Ukrainy, stąd też i Polska dostosuje swoje regulacje prawne do tej decyzji Rady. 

Piszemy o tych datach nie przypadkowo, bowiem ułatwienia w podejmowaniu i prowadzeniu działalności gospodarczej przez Ukraińców są rozwiązaniem tymczasowym, stąd też konieczne jest uzyskanie odpowiedzi na pytanie: co dalej z założoną już przez obywatela Ukrainy jednoosobową działalnością po tym, jak powyższe przepisy zostaną w Polsce uchylone; czy zajdzie konieczność zaprzestania prowadzenia i zamknięcia tej działalności? 

Odpowiedź na to pytanie jest dość jednoznaczna – wszystko będzie zależało od statusu pobytowego konkretnego obywatela Ukrainy w dniu uchylenia tych przepisów. Aktem prawnym, który reguluje kwestie podejmowania i wykonywania działalności gospodarczej przez cudzoziemców na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej, jest ustawa z dnia 6 marca 2018 roku o zasadach uczestnictwa przedsiębiorców zagranicznych i innych osób zagranicznych w obrocie gospodarczym na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej (Ustawa o Dostępie). Artykuł 4 powyższej ustawy zawiera katalog osób/podmiotów, którzy mogą podejmować i wykonywać działalność gospodarczą na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej na takich samych zasadach jak obywatele polscy. Stąd też, jeżeli obywatel Ukrainy, prowadzący w Polsce działalność gospodarczą, w dniu uchylenia przepisów Specustawy Ukraińskiej będzie posiadał jeden z dokumentów wskazanych w art. 4 powyższej ustawy (albo tzw. kartę pobytu ‘CUKR’, która również będzie uprawniała do podejmowania i wykonywania działalność gospodarczą na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej na takich samych zasadach jak obywatele polscy) w dalszym ciągu będzie on uprawniony do prowadzenia tej działalności. Jeżeli zaś nie będzie on posiadał żadnego z wskazanych dokumentów – konieczne będzie zamknięcie działalności prowadzonej w formie jednoosobowej działalności gospodarczej i wykreślenie wpisu z CEIDG. 

Przykład 1: 

Pani Anna, korzystająca w Polsce z ochrony tymczasowej od dnia 15 marca 2022 roku, w styczniu 2023 roku założyła jednoosobową działalność gospodarczą. W lipcu 2025 roku Pani Anna uzyskała kartę pobytu ‘CUKR’ na okres 3 lat z terminem ważności do dnia 17 lipca 2028 roku. Jeżeli przepisy Specustawy Ukraińskiej umożliwiające podejmowanie i prowadzenie działalności przez obywateli Ukrainy zostaną uchylone w dniu 4 marca 2026 roku, to Pani Anna w dalszym ciągu będzie mogła prowadzić swoją działalność – do Pani Anny będzie miał zastosowanie przepis art. 42w. Specustawy Ukraińskiej. 

Przykład 2: 

Pani Ilona przyjechała do Polski w marcu 2022 roku i od tego czasu korzystała z ochrony tymczasowej na terytorium RP. W związku z podjęciem zatrudnienia, w miesiącu czerwcu 2024 roku uzyskała ona zezwolenie na pobyt czasowy i pracę na terytorium RP na okres do dnia 13 czerwca 2027 roku (a konsekwentnie utraciła tzw. status ‘UKR’). W listopadzie 2024 roku założyła ona jednoosobową działalność gospodarczą jednocześnie kontynuując dotychczasowe zatrudnienie. Jeżeli przepisy Specustawy Ukraińskiej umożliwiające podejmowanie i prowadzenie działalności przez obywateli Ukrainy zostaną uchylone w dniu 4 marca 2026 roku, to z dniem 5 marca 2026 roku Pani Ilona będzie musiała zaprzestać prowadzenia działalności gospodarczej, gdyż posiadane przez nią zezwolenie na pobyt czasowy i pracę nie mieści się w katalogu zawartym w art. 4 Ustawy o Dostępie. 

Przykład 3: 

Pan Oleksandr przebywał w Polsce jeszcze przed wybuchem pełnoskalowej wojny w Ukrainie i posiadał zezwolenie na pobyt czasowy i pracę na terytorium RP z terminem ważności zezwolenia do dnia 08 marca 2023 roku. Nigdy nie korzystał on w Polsce z ochrony tymczasowej, lecz na mocy art. 23 Specustawy Ukraińskiej w czerwcu 2023 roku założył on jednoosobową działalność gospodarczą i zawnioskował o pobyt czasowy z tego tytułu. W grudniu 2024 roku Pan Oleksandr uzyskał od Wojewody Lubelskiego zezwolenie na pobyt czasowy w celu wykonywania działalności gospodarczej na okres do grudnia 2027 roku. Jeżeli przepisy Specustawy Ukraińskiej umożliwiające podejmowanie i prowadzenie działalności przez obywateli Ukrainy zostaną uchylone w dniu 4 marca 2026 roku, to Pan Oleksandr w dalszym ciągu będzie mógł prowadzić swoją działalność – do Pana Oleksandra będzie miał zastosowanie przepis art. 4 ust. 2 pkt h) Ustawy o Dostępie, gdyż w dniu 5 marca 2026 roku posiada on w Polsce zezwolenie na pobyt czasowy w celu wykonywania działalności gospodarczej, udzielone ze względu na kontynuowanie prowadzonej już działalności gospodarczej na podstawie wpisu do Centralnej Ewidencji i Informacji o Działalności Gospodarczej. 

UA

Індивідуальна підприємницька діяльність громадян України: питання в контексті змінного правового середовища 

Ми неодноразово зазначали, що відповідно до чинного законодавства, громадяни України мають значно спрощений доступ до польського ринку праці. Згідно зі ст. 22 Закону від 12 березня 2022 року про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території цієї держави (так званий «Спецзакон»), працевлаштування громадян України є простішим, ніж будь-коли. Єдина вимога — роботодавець зобов’язаний повідомити відповідний повітовий центр зайнятості про працевлаштування громадянина України протягом 7 днів з моменту початку його роботи. Простішої процедури годі уявити. 

Більше того, громадяни України, перебування яких на території Республіки Польща вважається законним на підставі зазначеного Спецзакону або Закону від 12 грудня 2013 року «Про іноземців», можуть також здійснювати підприємницьку діяльність на території Республіки Польща на тих самих умовах, що й громадяни Польщі, за умови наявності присвоєного в Польщі номера PESEL (звертаємо увагу, що це стосується також номера PESEL без статусу «UKR»). 

Станом на сьогодні (28.03.2025 р.) більшість положень Спецзакону, зокрема норми щодо строку законного перебування громадян України в рамках тимчасового захисту, діють до 30 вересня 2025 року. Очікується подальше продовження цього періоду, оскільки на рівні ЄС було ухвалено рішення про продовження тимчасового захисту для громадян України до 4 березня 2026 року. Відповідно, Польща адаптує своє законодавство до цієї постанови Ради ЄС. 

Пишемо про ці дати не випадково, оскільки спрощені умови для започаткування та ведення підприємницької діяльності громадянами України є тимчасовим рішенням. Тому важливо отримати відповідь на ключове питання: що буде далі з уже зареєстрованою громадянином України індивідуальною підприємницькою діяльністю після скасування зазначених положень у Польщі? Чи виникне необхідність припинення діяльності та її закриття? 

Відповідь на це питання доволі однозначна – усе залежатиме від міграційного статусу конкретного громадянина України на момент скасування відповідних положень. Основним нормативним актом, що регулює питання започаткування та ведення підприємницької діяльності іноземцями на території Республіки Польща, є Закон від 6 березня 2018 року «Про принципи участі іноземних підприємців та інших іноземних осіб у господарському обігу на території Республіки Польща» (далі – Закон про доступ). Стаття 4 цього закону визначає категорії осіб та суб’єктів, які можуть здійснювати підприємницьку діяльність у Польщі на тих самих умовах, що й громадяни Польщі. Таким чином, якщо громадянин України, який веде підприємницьку діяльність у Польщі, на момент скасування положень Спецзакону матиме один із документів, передбачених ст. 4 Закону про доступ (або так звану карту перебування «CUKR», що також надаватиме право на ведення підприємницької діяльності на тих самих умовах, що й для громадян Польщі), він зможе продовжувати свою діяльність. Однак, якщо такого документа в нього не буде, виникне необхідність припинення діяльності, закриття підприємства в формі індивідуального підприємництва та виключення запису з Центрального реєстру та інформації про підприємницьку діяльність. 

Приклад 1: 

Пані Анна, яка з 15 березня 2022 року користується тимчасовим захистом у Польщі, у січні 2023 року зареєструвала індивідуальну підприємницьку діяльність. У липні 2025 року пані Анна отримала карту перебування «CUKR» на три роки, термін дії до 17 липня 2028 року. Якщо положення Спецзакону, що дозволяють громадянам України започатковувати та вести підприємницьку діяльність, будуть скасовані 4 березня 2026 року, пані Анна зможе й надалі вести свою діяльність, оскільки до неї буде застосовуватись положення статті 42w Спецзакону. 

Приклад 2: 

Пані Ілона приїхала до Польщі в березні 2022 року і з того часу користувалася тимчасовим захистом на території Республіки Польща. У зв’язку з працевлаштуванням, у червні 2024 року вона отримала дозвіл на тимчасове перебування та роботу на території Республіки Польща на період до 13 червня 2027 року (та, відповідно, втратила так званий статус «UKR»). У листопаді 2024 року вона зареєструвала індивідуальну підприємницьку діяльність, одночасно продовжуючи свою попередню роботу. Якщо положення Спецзакону про Україну, що дозволяють громадянам України започатковувати та вести підприємницьку діяльність, будуть скасовані 4 березня 2026 року, то з 5 березня 2026 року пані Ілона буде змушена припинити ведення своєї діяльності, оскільки наявний у неї дозвіл на тимчасове перебування та роботу не входить до переліку, визначеного в ст. 4 Закону про доступ. 

Приклад 3: 

Пан Олександр перебував у Польщі ще до початку повномасштабної війни в Україні і мав дозвіл на тимчасове перебування та роботу на території Республіки Польща, термін дії якого завершувався 8 березня 2023 року. Він ніколи не користувався в Польщі тимчасовим захистом, але відповідно до ст. 23 Спецзакону про Україну в червні 2023 року зареєстрував індивідуальну підприємницьку діяльність і на цій підставі подав заяву на тимчасове перебування. У грудні 2024 року пан Олександр отримав від воєводи Люблінського дозвіл на тимчасове перебування з метою ведення підприємницької діяльності на період до грудня 2027 року. Якщо положення Спецзакону, що дозволяють громадянам України започатковувати та вести підприємницьку діяльність, будуть скасовані 4 березня 2026 року, то пан Олександр зможе й надалі вести свою діяльність, оскільки до нього буде застосовуватись положення ст. 4 ч. 2 п. h) Закону про доступ, оскільки 5 березня 2026 року він матиме в Польщі дозвіл на тимчасове перебування з метою ведення підприємницької діяльності, виданий на підставі продовження ведення вже зареєстрованої діяльності, що фіксується в Центральному реєстрі та інформації про підприємницьку діяльність.