Najbardziej popularnymi formami zatrudnienia w Polsce są umowa o pracę (stosunek pracy), umowa zlecenie i umowa o dzieło. Choć te formy zatrudnienia są często mylone, każda z nich ma swoje indywidualne cechy i zasady. Ich znajomość pozwala wybrać właściwy rodzaj umowy i zapewnić legalne zatrudnienie.

2.1. Stosunek pracy (art. 22 Kodeksu pracy) Przez nawiązanie stosunku pracy pracownik zobowiązuje się do wykonywania pracy określonego rodzaju na rzecz pracodawcy i pod jego kierownictwem oraz w miejscu i czasie wyznaczonym przez pracodawcę, a pracodawca – do zatrudniania pracownika za wynagrodzeniem.

Co to oznacza? Pracownik, który nawiązał stosunek pracy – wykonuje pracę określonego rodzaju (często określoną w treści umowy np. kucharka, kelner), efekt przejmuje pracodawca (na rzecz pracodawcy), pracownik zobowiązany jest wykonywać polecenia pracodawcy oraz pracować w miejscu wyznaczonym w umowie jako miejsce pracy (tu warto jak najdokładniej określić miejsce, gdyż zbyt szeroki obszar pozwala wysyłać pracownika w ramach tego obszaru bez dodatkowych świadczeń na jego rzecz) i w czasie określonym poprzez rozkład czasu pracy (grafik). Pracodawca ma obowiązek wypłacania za to wynagrodzenia. Co ważne, wynagrodzenia nie można się zrzec ani przekazać na inną osobę. Zgodnie z Kodeksem pracy, jeżeli osoba pracuje na określonych wyżej zasadach, łączy ją z pracodawcą stosunek pracy. Dotyczy to również sytuacji, gdy podpisana umowa ma inną nazwę (np. umowa zlecenia).

Umowa o pracę powinna zostać zawarta na piśmie. W przypadku zawierania umowy o pracę przed dopuszczeniem do pracy pracodawca powinien zawrzeć umowę o pracę na piśmie albo pisemnie potwierdzić strony, rodzaj i warunki umowy.

Umowa lub potwierdzenie powinno zawierać m.in. stanowisko lub rodzaj pracy, miejsce pracy, wynagrodzenie ze składnikami, wymiar etatu, dzień rozpoczęcia pracy i w przypadku umów czasowych – czas jej trwania. Bardzo ważne jest, aby zapoznać się z dokumentem przed podpisaniem. W przypadku umów in blanco (pustych, niewypełnionych), dokumentów bez dat lub z datą wsteczną należy pamiętać, aby ich nie podpisywać. Wynagrodzenie najbezpieczniej

jest otrzymywać na rachunek bankowy. Warto pamiętać, że umowa powinna być sporządzona w dwóch egzemplarzach – tak aby każda ze stron otrzymała swój egzemplarz i mogła go zachować.

Przed dopuszczeniem do pracy pracodawca ma obowiązek skierować pracownika na badania wstępne medycyny pracy, w celu uzyskania orzeczenia. Dodatkowo przed dopuszczeniem do pracy konieczne jest przeszkolenie pracownika z zakresu bezpieczeństwa i higieny pracy. Koszt badań i szkolenia pokrywa pracodawca.

Oprócz umowy pracodawca powinien przekazać pracownikowi wymagane informacje dotyczące warunków zatrudnienia (m.in. obowiązujące normy czasu pracy, odpoczynku, przerw, zasady wykonywania i rekompensowania nadgodzin, wymiar urlopu oraz procedury rozwiązania stosunku pracy).

Zatrudniony na umowie o pracę powinien zostać zgłoszony do ubezpieczeń społecznych i ubezpieczenia zdrowotnego. Pracodawca na takie zgłoszenie ma 7 dni. Ten fakt zawsze warto sprawdzić. Przy użyciu profilu zaufanego należy zalogować się do PUE/eZUS i ustalić czy osoba zatrudniona figuruje jako osoba ubezpieczona. Warto także prowadzić ewidencję godzin pracy i zachowywać przynajmniej kopie tych, które pracownik zatwierdził i podpisał.

W przypadku prac, przy których wymagane są określone kwalifikacje i zdolność do ich wykonywania (np. prawo wykonywania zawodu), pracodawca musi takie kwalifikacje i uprawnienia zweryfikować przed rozpoczęciem wykonywania obowiązków przez pracownika.

Pracownik zatrudniony na pełen etat musi otrzymywać co najmniej minimalne wynagrodzenie za pracę, ustalone co roku przez Radę Ministrów. Przy pracy na część etatu, np. 1/2 etatu, minimalne wynagrodzenie jest odpowiednio niższe i zależy od wymiaru etatu.

2.2. Umowa zlecenie

Umowa zlecenie to umowa cywilnoprawna, polegająca na wykonywaniu określonej przez strony czynności na rzecz zleceniodawcy (umowa starannego działania). Ponieważ jest to umowa cywilnoprawna, strony takiej umowy to zleceniodawca i zleceniobiorca. Nie stosuje się więc przepisów dotyczących stosunku pracy, a zatem zleceniobiorca nie ma prawa do urlopu, jego czas pracy nie jest normowany, nie korzysta z ochrony. Umowa ta nie ma podporządkowania, strony są sobie równe. Co do zasady umowa ta ma być elastyczna – tj. powinno być możliwe ustalanie wykonywania pracy wedle preferencji zleceniobiorcy.

Jeżeli jest to jedyny tytuł zatrudnienia lub z innych tytułów podlegających składkom zleceniobiorca nie osiąga minimum najniższej pensji krajowej brutto, zleceniodawca ma obowiązek zgłosić zleceniobiorcę do ubezpieczeń społecznych (tak jak przy umowie o pracę).

W przypadku umów zlecenia składka chorobowa jest składką dobrowolną tj. zleceniobiorca decyduje czy chce by była odprowadzana.

W przypadku umów zlecenia należy pamiętać, że ustalona jest przez Radę Ministrów wysokość najniższej stawki godzinowej brutto. Zleceniobiorca rozlicza się poprzez złożenie i zatwierdzenie rachunku, w którym oświadcza, ile godzin w danym miesiącu wykonywał zlecenie. Bardzo ważne jest to, aby taki rachunek sporządzić dokładnie, a w przypadku jedynie zatwierdzenia – dokładnie go sprawdzić. Zaleca się także zachowywanie kopii rachunków, gdyż stanowią one dowód w przypadku błędnie policzonego wynagrodzenia. Nie można podpisywać rachunków pustych, poświadczających nieprawdę.

2.3. Umowa o dzieło

Umowa o dzieło to umowa cywilnoprawna – umowa rezultatu, który ma zostać osiągnięty. To co ma być rezultatem określa się w treści umowy (np. książka, regał, obraz). Dzieło ma zostać oddane we wskazanym w umowie terminie i podlega ocenie jakościowej. Co do zasady umowa o dzieło nie stanowi samodzielnego tytułu do ubezpieczeń społecznych.

—

Правила легального працевлаштування 

Найпоширенішими формами працевлаштування в Польщі є трудовий договір (umowa o pracę), договір доручення (umowa zlecenie) та договір підряду (umowa o dzieło). Хоча ці форми працевлаштування часто плутають, кожна з них має свої особливості та правила. Знання цих відмінностей допомагає обрати відповідний вид договору та забезпечити легальне працевлаштування. 

2.1. Трудові відносини (ст. 22 Трудового кодексу Польщі) Внаслідок встановлення трудових відносин працівник зобов’язується виконувати роботу певного виду на користь роботодавця та під його керівництвом, у місці й часі, визначених роботодавцем, а роботодавець зобов’язується працевлаштувати працівника за винагороду. 

Що це означає? Працівник, який перебуває у трудових відносинах, виконує роботу певного виду (часто зазначеного в договорі, наприклад, кухар, офіціант), а результати його роботи отримує роботодавець (робота виконується на користь роботодавця). Працівник зобов’язаний виконувати розпорядження роботодавця, а також працювати в місці, визначеному в договорі як місце роботи (тут варто якомога точніше визначити місце роботи, оскільки надто широко окреслена територія дає змогу направляти працівника в її межах без надання йому додаткових виплат), і в час, визначений графіком робочого часу. Роботодавець зобов’язаний виплачувати працівникові за це винагороду. Важливо, що працівник не може відмовитися від права на винагороду або передати це право іншій особі. Відповідно до Трудового кодексу Польщі, якщо особа працює на зазначених вище умовах, між нею та роботодавцем існують трудові відносини. Це стосується також випадків, коли підписаний договір має іншу назву (наприклад, договір доручення — umowa zlecenia). 

Трудовий договір має бути укладений у письмовій формі. У разі укладення трудового договору роботодавець до допуску працівника до роботи повинен укласти трудовий договір у письмовій формі або письмово підтвердити працівникові сторони договору, його вид та умови. 

Договір або письмове підтвердження повинні містити, зокрема, посаду або вид роботи, місце роботи, розмір заробітної плати та її складові, розмір робочого часу, дату початку роботи, а у випадку строкових договорів — строк їх дії. Дуже важливо ознайомитися з документом до його підписання. Якщо вам пропонують підписати договір in blanco (порожній, незаповнений), документ без дати або документ із датою, що передує фактичній даті його підписання, не підписуйте його. Найбезпечніше отримувати заробітну плату на банківський рахунок. Варто також пам’ятати, що договір має бути складений у двох примірниках, щоб кожна зі сторін отримала свій примірник і могла його зберігати. 

До допуску працівника до роботи роботодавець зобов’язаний направити його на попередній медичний огляд у рамках медицини праці для отримання відповідного медичного висновку. Крім того, до допуску до роботи працівник повинен пройти навчання з питань безпеки та гігієни праці (BHP). Витрати на медичний огляд і навчання несе роботодавець. 

Окрім трудового договору, роботодавець повинен надати працівникові необхідну інформацію про умови працевлаштування, зокрема про чинні норми робочого часу, періоди відпочинку та перерви, правила виконання надурочних робіт і компенсації за них, тривалість щорічної відпустки, а також порядок припинення трудових відносин. 

Працівник, прийнятий на роботу за трудовим договором, повинен бути зареєстрований у системі соціального та медичного страхування. Роботодавець має 7 днів для подання відповідного повідомлення. Цей факт завжди варто перевіряти. За допомогою довіреного профілю (Profil Zaufany) можна увійти до системи PUE/eZUS і перевірити, чи зареєстрована особа як застрахована. Також варто вести облік робочого часу та зберігати принаймні копії документів щодо обліку робочого часу, які працівник затвердив і підписав. 

Якщо для виконання певної роботи необхідні конкретні кваліфікації або професійні права (наприклад, право на здійснення професійної діяльності), роботодавець зобов’язаний перевірити наявність таких кваліфікацій і прав до початку виконання працівником своїх обов’язків. 

Працівник, зайнятий на повну ставку, повинен отримувати щонайменше мінімальну заробітну плату, розмір якої щороку встановлює Рада Міністрів. У разі роботи на неповну ставку, наприклад на 1/2 ставки, мінімальна заробітна плата відповідно є нижчою та залежить від розміру ставки. 

2.2. Договір доручення 

Договір доручення (umowa zlecenie) — це цивільно-правовий договір, за яким виконавець зобов’язується виконувати певні дії, визначені сторонами, на користь замовника. Це договір, що передбачає належне та сумлінне виконання доручених дій, а не обов’язково досягнення конкретного результату. Оскільки це цивільно-правовий договір, його сторонами є замовник (zleceniodawca) та виконавець (zleceniobiorca). Тому положення, що регулюють трудові відносини, до такого договору не застосовуються. Зокрема, виконавець, як правило, не має права на оплачувану відпустку, його робочий час не регулюється нормами, передбаченими для працівників, і він не користується таким самим захистом, як працівник, який працює за трудовим договором. За договором доручення немає відносин підпорядкування, характерних для трудових відносин — сторони є юридично рівними. Як правило, цей вид договору має бути гнучким, тобто сторони повинні мати можливість узгоджувати спосіб і час виконання роботи з урахуванням побажань виконавця. 

Якщо договір доручення є єдиною підставою для страхування або за іншими підставами, що підлягають сплаті внесків, виконавець не отримує щонайменше мінімальної заробітної плати брутто, замовник зобов’язаний зареєструвати виконавця в системі соціального страхування (так само, як у випадку трудового договору). За договором доручення внесок на страхування на випадок хвороби є добровільним, тобто виконавець сам вирішує, чи бажає він сплачувати цей внесок. 

У випадку договорів доручення слід пам’ятати, що Рада Міністрів встановлює мінімальну погодинну ставку брутто. Виконавець здійснює розрахунок, подаючи та затверджуючи рахунок, у якому зазначає кількість годин, протягом яких він виконував доручення в конкретному місяці. Дуже важливо точно заповнювати такий рахунок, а якщо його потрібно лише затвердити — уважно перевіряти зазначені в ньому дані. Також рекомендується зберігати копії рахунків, оскільки вони можуть бути доказом у разі неправильного розрахунку заробітної плати. Не можна підписувати порожні рахунки або рахунки, що містять неправдиві дані. 

2.3. Договір підряду 

Договір підряду (umowa o dzieło) — це цивільно-правовий договір, спрямований на досягнення конкретного результату. Результат, який має бути отриманий, визначається в змісті договору (наприклад, книга, стелаж, картина). Результат роботи має бути переданий у строк, зазначений у договорі, та підлягає оцінюванню за якістю. Як правило, договір підряду не є самостійною підставою для соціального страхування.